Наш покровитель
Преподобний Порфирій Кавсокалівіт
Старець Порфирій народився 1906 року в селі Агіос Іоанніс у провінції Карістія на Евбеї, його охрестили з ім’ям Євангелос. У школі він провчився всього два роки. Хвороба вчителя і бідність сім’ї змусили його заробляти на прожиток, доглядаючи за нечисленними тваринами, якими володіла його сім’я. Трохи пізніше, будучи дев’ятирічним хлопчиком, він працював у місцевій вугільній шахті, а потім у бакалійній крамниці в Піреї, що належала знайомому сім’ї. Його батько пішов працювати на Панамському каналі, щоб забезпечити свою сім’ю.
Восьмирічним хлопчиком-пастухом йому до рук потрапила брошура про життя святого Іоанна Калівітіса, яку він прочитав із великими труднощами. Цей святий справив глибоке враження на юного Євангелоса і наповнив його сильним бажанням вести життя, подібне до його життя. Так, коли йому було близько дванадцяти років, він таємно вирушив один на Афон і на кораблі дорогою туди зустрів людину, яка незабаром стала його старцем, – ієромонаха і духівника Пантелеімона, який жив подвижником у келії святого Георгія в Кавсокалівійському скиту на Афоні.
Саме цьому старцю і його рідному братові, ченцеві Іоаннікію, молодий послушник надавав повний і радісний послух. Через кілька років його визнали гідним постригу в ченці й пізнання таємниць духовного життя через практичний досвід.
Одним із наслідків його великої любові до Христа і старців, а також послуху й аскетизму було те, що його відвідала Божа благодать, і в юному віці він здобув дар прозорливості, тобто здатність бачити, завдяки дії Божої благодаті, невидимі речі або духів, минулі або теперішні події, а іноді навіть майбутні події.
Під час перебування на Афоні, у віці вісімнадцяти років, він захворів на плеврит, і старці відправили його на лікування в монастир за межами Афону. У цьому монастирі на Евбеї він зустрів архієпископа Синайського Порфирія, який, помітивши, що молодого ченця відвідала Божа благодать, висвятив його у священики у віці двадцяти років. Трохи згодом місцевий єпископ зробив його духівником, і в такий спосіб дар ясновидіння, яким Бог наділив Порфирія, було поставлено на службу вірянам.
У 1940 році Порфирій був призначений на служіння в поліклініку в Афінах. Він залишався на цій посаді протягом тридцяти трьох років, сповідуючи пацієнтів та інших людей, молячись, даючи поради та в кількох випадках зцілюючи хворих, які просили його про допомогу з Божої милості та молитви.
У 1950 році він орендував занедбаний маленький монастир Святого Миколи Каліссіма на горі Пенделіс і до 1978 року займався обробленням землі навколо нього. У 1979 році він оселився в Мілесі в Аттиці, недалеко від Оропоса, де, отримавши необхідні юридичні дозволи, почав будувати Спасо-Преображенський скит. Тут він приймав відвідувачів з усіх верств суспільства і відповідав на телефонні дзвінки з усього світу, обговорюючи найрізноманітніші проблеми, давав поради, молився, вислуховував сповідь і зціляв душі, а також дуже часто тіла людей, які зверталися до нього.
У червні 1991 року, відчуваючи, що кінець його життя близький, і бажаючи уникнути великого публічного похорону, він вирушив у келію святого Георгія на горі Афон, де був пострижений у ченці близько сімдесяти років тому. О 4.31 ранку 2 грудня 1991 року він віддав свій дух Господу, Якого так любив усе своє життя. Його поховали в простій чернечій могилі в присутності тільки його побратимів-ченців, оскільки він дуже смиренно просив, щоб про його кончину не було відомо до поховання. Нині цю могилу займає інший чернець, оскільки останки старця Порфирія були заховані в недоступному місці відповідно до настанови, яку він залишив своїм послушникам.
1 грудня 2013 року Священний Синод Константинопольського патріархату прославив старця у лику святих.
Праці преподобного Порфирія, видані російською мовою:
Преподобний Порфирій Кавсокалівіт
Старець Порфирій народився 1906 року в селі Агіос Іоанніс у провінції Карістія на Евбеї, його охрестили з ім’ям Євангелос. У школі він провчився всього два роки. Хвороба вчителя і бідність сім’ї змусили його заробляти на прожиток, доглядаючи за нечисленними тваринами, якими володіла його сім’я. Трохи пізніше, будучи дев’ятирічним хлопчиком, він працював у місцевій вугільній шахті, а потім у бакалійній крамниці в Піреї, що належала знайомому сім’ї. Його батько пішов працювати на Панамському каналі, щоб забезпечити свою сім’ю.
Восьмирічним хлопчиком-пастухом йому до рук потрапила брошура про життя святого Іоанна Калівітіса, яку він прочитав із великими труднощами. Цей святий справив глибоке враження на юного Євангелоса і наповнив його сильним бажанням вести життя, подібне до його життя. Так, коли йому було близько дванадцяти років, він таємно вирушив один на Афон і на кораблі дорогою туди зустрів людину, яка незабаром стала його старцем, – ієромонаха і духівника Пантелеімона, який жив подвижником у келії святого Георгія в Кавсокалівійському скиту на Афоні.
Саме цьому старцю і його рідному братові, ченцеві Іоаннікію, молодий послушник надавав повний і радісний послух. Через кілька років його визнали гідним постригу в ченці й пізнання таємниць духовного життя через практичний досвід.
Одним із наслідків його великої любові до Христа і старців, а також послуху й аскетизму було те, що його відвідала Божа благодать, і в юному віці він здобув дар прозорливості, тобто здатність бачити, завдяки дії Божої благодаті, невидимі речі або духів, минулі або теперішні події, а іноді навіть майбутні події.
Під час перебування на Афоні, у віці вісімнадцяти років, він захворів на плеврит, і старці відправили його на лікування в монастир за межами Афону. У цьому монастирі на Евбеї він зустрів архієпископа Синайського Порфирія, який, помітивши, що молодого ченця відвідала Божа благодать, висвятив його у священики у віці двадцяти років. Трохи згодом місцевий єпископ зробив його духівником, і в такий спосіб дар ясновидіння, яким Бог наділив Порфирія, було поставлено на службу вірянам.
У 1940 році Порфирій був призначений на служіння в поліклініку в Афінах. Він залишався на цій посаді протягом тридцяти трьох років, сповідуючи пацієнтів та інших людей, молячись, даючи поради та в кількох випадках зцілюючи хворих, які просили його про допомогу з Божої милості та молитви.
У 1950 році він орендував занедбаний маленький монастир Святого Миколи Каліссіма на горі Пенделіс і до 1978 року займався обробленням землі навколо нього. У 1979 році він оселився в Мілесі в Аттиці, недалеко від Оропоса, де, отримавши необхідні юридичні дозволи, почав будувати Спасо-Преображенський скит. Тут він приймав відвідувачів з усіх верств суспільства і відповідав на телефонні дзвінки з усього світу, обговорюючи найрізноманітніші проблеми, давав поради, молився, вислуховував сповідь і зціляв душі, а також дуже часто тіла людей, які зверталися до нього.
У червні 1991 року, відчуваючи, що кінець його життя близький, і бажаючи уникнути великого публічного похорону, він вирушив у келію святого Георгія на горі Афон, де був пострижений у ченці близько сімдесяти років тому. О 4.31 ранку 2 грудня 1991 року він віддав свій дух Господу, Якого так любив усе своє життя. Його поховали в простій чернечій могилі в присутності тільки його побратимів-ченців, оскільки він дуже смиренно просив, щоб про його кончину не було відомо до поховання. Нині цю могилу займає інший чернець, оскільки останки старця Порфирія були заховані в недоступному місці відповідно до настанови, яку він залишив своїм послушникам.
1 грудня 2013 року Священний Синод Константинопольського патріархату прославив старця у лику святих.
Праці преподобного Порфирія, видані російською мовою: